Какора перший доспів до початку лісового багна, гнідий жеребець схарапуджено позадкував од піступно двигтючого падопу, чийсь необачний кінь вскочив передніми ногами в зелену трясовину, рвонувся назад, вибризкуючи на неторкану зелень чвирки чорного багна.
Осінь ішла на збиток , і ночі ставали дедалі холоднішими, хоча денна спека ще спроможна була звалити необачного подорожнього з ніг.
Кохання зробило їх необачними і змусило забути про ненависть, що чигала на кожному кроці.
